Вулиці села

Невеликий хутір Калашинівка розташувався  на зелених пагорбах, що пролягали понад  заболоченою долиною з  рівчаком посередині. Рівчак в’юном вився по долині, вишукуючи собі прогалини і  долинки,  заповнюючи їх  вологою. Десь із  глибин землі, з численних ярків,  джерельна вода  вливалася в один потічок, що за декілька кілометрів перетворювався  в повноводний струмок. Насипана загата-гребля  між двома пагорбами призупиняла воду, утворюючи мальовничий ставочок, одночасно поділивши село на дві частини. Для регулювання рівня води люди побудували міст, під яким  за допомогою шлюзів лишки води переливались  і плинули далі до Зазірок, так само в’юном вибираючи собі дорогу.

Пройшовши по мосту та греблі, дорога круто піднімається на гору пагорба.

 Якщо поглянути на хутір Калашинівка з висоти пташиного лету, побачиш дорогу, що пролягає через село, ставок, що віддзеркалює небо, ряди садиб з городами,  садками і  розкидані рукавами три бокові вулиці, що відходять від центральної. 

  Офіційних назв вулиці не мали, але в народі їх називали в залежності від того куди вела вулиця, або хто на ній проживав.

Центральною вулицею можна назвати, ту що мала початок  від ставу, вела в східному напрямку вздовж ряду дворів, крамниці, клубу, сільського кладовища, колгоспних приміщень, ферми, бані, кузні,  вітряного млина і далі на хутір Новоселиця. 

На кінці короткого крутого підйому по центральній дорозі було перехрестя з якого  відходило дві вулиці.

Вулицю, що вела вліво, називали «Вуличка», бо була короткою і вела в тупик, або «Козинівська», бо тут  мешкали сім’ї, що мали прізвище Гагін і були  вихідцями з поселення на південно-західній околиці міста Кролевець - Козина.

Вулиця, що повертала вправо від центральної дороги, і вела до Яру, мала крутий спуск, а потім протягалася під горою,  огинаючи  заболочений луг,  переходила через рівчак і ділилася на дві дороги. Одна була продовженням хутора і вела до урочища Яр, друга  повертала  направо, та петляючи  між болотом і горбами вела до с. Зазірки.

Центральна дорога від першого перехрестя поступово підвищувалася.

Ось ще один вигін і вліво від центральної дороги відгалужується ще одна вулиця, що петляючи по горбах веде до урочища Борщове. Цю вулицю називали Горбачівка, тому що на кінці вулиці жив Горбач М.Я.

Шосейна дорога прокладена від с. Ярославець до с. Зазірки,  а в  70 роках через  Калашинівку до хутора  Новоселиця,  з’єднувала наші села, забезпечувала  автомобільним і автобусним  сполученням.  Інші вулиці і дороги були без твердого покриття тобто ґрунтовими.

Були  часи коли  через Калашинівку перевозили зібраний урожай цукрового буряку, зерна, картоплі, кукурудзи тощо.  Величезні лісовози возили колоди зрубаного лісу.

Сьогодні на вулицях хутора тиша.  Не торохтять по камінню підводи, не цокають копитами коні, не гудуть мотори автомобілів. Зупинено рух  автобусного сполучення.

 Ми пройдемо в цій тиші по вуличках хутора, заглянемо за високі глухі загорожі і ворота, привітаємось до тих хто ще залишився, згадаємо добрим словом тих, хто вже залишив цей світ.